Перший зареєстрований театр Європи – давньогрецький амфітеатр – датується приблизно 600-м роком до нашої ери. Однак театр як вид мистецтва сягає своїм корінням ще 8500 року до нашої ери, коли з’явилися племінні танці та релігійні ритуали. Безумовно, театр завжди був вагомою частиною суспільного життя. Про те, як він зароджувався та розвивався в Техасі, читайте далі на houston-trend.
Вистави індіанців та колоністів
До появи в Техасі англомовного театру індіанці століттями виконували релігійні ритуали з елементами танцю, яскравими костюмами та цікавими перевтіленнями.
Водночас іспанські колоністи влаштовували з нагоди особливих подій світські драми, представляли релігійні видовища та культивували виставу, що поєднувала місцевий танець і християнський театр. Останній тип вистав згодом розвинувся до іспаномовних народних драм, які, починаючи з ХІХ століття, щорічно виконували в громадах Техасу.
Поява професійного театру
У 1836 році американські газети повідомили на своїх шпальтах про перший англомовний театр у Колумбії. До Х’юстона професійний театр прибув через два роки. Менеджери-конкуренти Джон Карлос і Анрі Коррі заснували два театри ще до того, як у місті з’явилася перша церква. Головні ролі доручили професійним акторам із Нового Орлеана, а другорядні – аматорам. Театри ставили серйозні п’єси та музичні концерти, а також пропонували різноманітні розваги.
Під час американо-мексиканської війни актори, серед яких був легендарний комік Джозеф Джефферсон, виступали перед військами США в техаському місті Корпус-Крісті та в долині річки Ріо-Гранде.
У 1845–1860 роках професійний театр був головною розвагою у Техасі, зокрема на узбережжі Мексиканської затоки. Особливу туристичну популярність здобуло портове місто Галвестон. Невеликі внутрішні містечка обходилися аматорськими драматичними товариствами та мандрівними артистами. Протягом цього періоду техасці написали кілька оригінальних п’єс, кілька з яких – про Війну за незалежність Техасу.
Громадянська війна та Реконструкція Півдня тимчасово призупинили розвиток техаського театру. Однак вже в 1870-х роках залізниці відкрили внутрішні ринки для туристів. Менеджери акціонерних компаній, серед яких актор Вільям Крісп, заснували театри-резиденти в містах Галвестоні, Х’юстоні та Сан-Антоніо.
Техасці побудували десятки оперних театрів, деякі з них мали повне обладнання для зміни сцени та допоміжні приміщення. Для темношкірих та всіх жінок існували окремі секції. До кінця 1880-х років Техас приєднався до трансконтинентального театру. У штаті виступали такі знаменитості, як Едвін Форрест, Едвін Бут, Сара Бернхардт, Хелена Моджеска та Ліллі Ленгтрі. Актори подорожували штатом у спеціальних залізничних вагонах, зупиняючись кожні 30-60 миль.
Зазвичай театральна програма складалася з мелодрам, п’єс Шекспіра, менестрелів (шоу, під час яких білі актори зображали комічні сцени з життя темношкірих людей) і музичних феєрій. У 1890-х до них додали водевілі і вар’єте.
У 1894 році в Галвестоні побудували великий оперний театр Grand 1894 Opera House. Він та інші подібні великі оперні театри використовували новітні театральні технології та створювали розкішні декорації для гастролерів із Нью-Йорка, Чикаго та інших масштабних культурних центрів.
Розвиток аматорського театру
Після 1905 року театри почали активно демонструвати фільми в якості своїх новинок. Побачивши перспективу, бізнесмен Карл Гоблізтелле побудував у штаті кілька великих театрів, де поперемінно показували фільми, водевілі та п’єси. Поступово кіно почало витісняти комерційні вистави. Винятком були іспаномовні трупи, які переїхали на південь Техасу під час Мексиканської революції та гастролювали до 1930-х років.
Коли кількість гастролей значно скоротилися, більш освічені та урбанізовані техасці звернулися до аматорського театру як частини ідеалістичного руху культурного вдосконалення. У 1907 році драматург Старк Янг організував у Техаському університеті в Остіні драматичне товариство Curtain Club. Невдовзі в інших вишах штату з’явилися подібні драматичні клуби. До 1920-х років десятки міст і містечок Техасу підтримували аматорські невеликі театри.
У 1927 році деякі техаські вищі школи започаткували драматичні програми. У 1938-му Техаський університет в Остіні заснував перший у штаті театральний факультет.
У роки «Великої депресії» комерційні тури проводили лише в найбільших містах, у той час як жителі менших міст насолоджувалися музичними розвагами в наметових шоу.
Два театральні лідери
7 жовтня 1945 року вчителька драми Ніна Венс заснувала в Х’юстоні професійну театральну трупу Alley Theatre. Це найстаріша професійна театральна трупа в штаті. Щороку тут ставлять до 16 п’єс, починаючи від найкращих творів класиків, відновлених забутих п’єс і завершуючи новими творіннями сучасних драматургів. Alley Theatre залучає найрізноманітніших театральних митців – акторів, дизайнерів, композиторів, драматургів – усі вони працюють над окремими виставами протягом кожного сезону як запрошені артисти.
Протягом 1940–1950-х років педагог-новатор Пол Бейкер, працюючи в Бейлорському університеті (техаське місто Вейко), вдосконалив програму театрального навчання. Пізніше він очолив театральну трупу в Далласі Dallas Theater Center, що ставить класичні, сучасні та нові п’єси.
У 1960-х роках Alley Theatre та Dallas Theater Center стали театральними лідерами штату. Вони демонстрували твори техаських драматургів Престона Джонса, Гортона Фута та Л. Ремсі Єлвінґтона, а також американські та європейські класичні п’єси.
Завдяки грантам фонду Ford Foundation трупа Alley Theatre побудувала чималий сучасний театр у центрі Х’юстона, який відкрився в 1968 році. Споруда на Texas Avenue вміщує дві сцени – Hubbard Stage (774 місця) та більш затишна Neuhaus Stage (296 місць), кілька адміністративних офісів, приміщення для декорацій, реквізиту, костюмів та репетиційна зала.
Нові театральні форми
У 1970-х роках у Техасі з’явилася нова форма комерційного театру. У передмістях почали організовувати театральні вечори, які пропонували переважно комедії, а на додаток – багато їжі. У 1980-х почастішали й виступи просто неба. Наприклад, їх проводили щоліта в державному мальовничому каньйоні Пало-Дуро.
Також у 1970-х роках громадські лідери визнали цінність історичних театрів і відремонтували деякі об’єкти в Далласі, Сан-Антоніо, Остіні, Галвестоні та інших містах. Наприкінці 1970-х, після кількох невдалих спроб, нарешті виник підпільний театр. Тоді в Х’юстоні, Далласі, Форт-Ворті та Остіні з’явилися афроамериканські та латиноамериканські театральні трупи.
Початок 1990-х став свідком піднесення професійного театру. Театр Zachary Scott Theater став лідером в Остіні, Theatre Three – у Далласі, Stages – у Х’юстоні та Stage West – у Форт-Ворті. У Х’юстоні також з’явилася професійна театральна трупа A. D. Players, аби створювати корисні сімейні розваги. Dallas Children’s Theatre у Далласі став найвідомішим продюсером вистав для молоді в штаті. Однією з найбільш незвичних театральних споруд країни стала новозбудована конференц-зала й водночас театр Addison Conference and Theatre Centre.
