Catastrophic Theatre – це театральна трупа, що вважається лідером на х’юстонській сцені експериментальних та оригінальних вистав. Трупа створює провокаційні й емоційні роботи, які не побачиш більше ніде в США. П’єси Catastrophic Theatre висвітлюють неоднозначність важливих життєвих питань. Докладніше далі на houston-trend.
Коротко про театральну історію Техасу
До появи в Техасі англомовного театру індіанці століттями виконували релігійні ритуали з елементами танцю, яскравими костюмами та цікавими перевтіленнями. У цей же час іспанські колоністи влаштовували з нагоди особливих подій світські драми, представляли релігійні видовища та культивували виставу, що поєднувала місцевий танець і християнський театр. Останній тип вистав згодом розвинувся до іспаномовних народних драм.
Професійний англомовний театр у Техасі, зокрема в Х’юстоні, з’явився в 1838 році. Майже одночасно менеджери-конкуренти Джон Карлос і Анрі Коррі заснували два театри – ще до того, як у місті з’явилася перша церква. Головні ролі виконували професійні актори з Нового Орлеана, а другорядні – аматори. У театральній програмі переважали серйозні п’єси та музичні концерти.
У 1845–1860 роках професійний театр став головною розвагою у Техасі, зокрема на узбережжі Мексиканської затоки. Особливу популярність серед туристів отримало портове місто Галвестон. Невеликі внутрішні містечка обходилися аматорськими драматичними товариствами та мандрівними артистами. Протягом цього періоду техасці написали кілька оригінальних п’єс, кілька з яких – про Війну за незалежність Техасу.
Громадянська війна та Реконструкція Півдня тимчасово призупинили розвиток техаського театру. Однак вже в 1870-х роках для туристів відкрилися залізниці. Менеджери акціонерних компаній, серед яких актор Вільям Крісп, заснували театри в містах Галвестоні, Х’юстоні та Сан-Антоніо. Для темношкірих та всіх жінок існували окремі секції.
До кінця 1880-х років Техас приєднався до трансконтинентального театру. У штаті виступали такі знаменитості, як Едвін Форрест, Едвін Бут, Сара Бернхардт, Хелена Моджеска та Ліллі Ленгтрі. Актори мандрували штатом у спеціальних залізничних вагонах. Звичайна театральна програма містила мелодрами, п’єси Шекспіра, менестрелі (шоу, під час яких білі актори зображали комічні сцени з життя темношкірих людей) і музичні феєрії. У 1890-х до них додали водевілі і вар’єте.
Коли на початку ХХ століття кількість гастролей значно скоротилися, більш освічені техасці звернулися до аматорського театру як частини ідеалістичного руху культурного вдосконалення. У 1907 році драматург Старк Янг організував у Техаському університеті в Остіні драматичне товариство Curtain Club. Невдовзі в інших вишах штату з’явилися подібні драматичні клуби. У 1927 році деякі техаські вищі школи започаткували навчальні драматичні програми. У 1938-му Техаський університет в Остіні заснував перший у штаті театральний факультет.
У 1940–1960-х роках у Техасі лідирували два театри – х’юстонський Alley Theatre та далласький Dallas Theater Center. У 1970-х у техаських передмістях почали організовувати театральні вечори, які пропонували переважно комедії. У 1980-х почастішали й виступи просто неба. Початок 1990-х ознаменувався піднесенням професійного театру. Театр Zachary Scott Theater став лідером в Остіні, Theatre Three – у Далласі, Stages – у Х’юстоні та Stage West – у Форт-Ворті.
Історія заснування Catastrophic Theatre
Уродженець Х’юстона Джейсон Нодлер вивчав драматургію в Нью-Йоркському університеті. Деякий час чоловік керував офісом Джеррі Брауна в Х’юстоні на виборах президента в 1992 році, ремонтував комп’ютери та продавав каву.
У 1993 році він наважився втілити свою творчу мрію в життя, тож зібрав групу однодумців, щоби поставити рок-мюзикл Нодлера Under Thunderloo в панк-клубі в районі Іст-Сайд. Згодом Джейсон із ще одною ветеранкою х’юстонського театру – Тамарі Купер – сформував альтернативну театральну трупу Infernal Bridegroom Productions (IBP).
Кожного літа заступниця художнього керівника Тамарі Купер створювала абсолютно новий мюзикл. Її літні шоу стали в Х’юстоні культовими. Одним із засновників IBP був Джим Парсонс – актор, який прославився роллю Шелдона Купера в «Теорії великого вибуху». Трупа ІВР ставила класичні авангардні п’єси таких письменників, як Семюель Беккет, Ежен Йонеско та Бертольт Брехт, а також оригінальні й замовні твори.
Національну увагу ІВР привернула, коли представила оригінальну п’єсу We Have Some Planes про трагічні події 11 вересня 2001 року. IBP прославилася своєю провокаційною роботою, талановитим ансамблем та успіхом у залученні нетрадиційної аудиторії. IBP користувалася великою та лояльною аудиторією, а також регулярно залучала глядачів з інших міст, які приїздили до Х’юстона спеціально, щоби побачити майстерну роботу трупи.
У 2007 році ІВР розпустилася, а на її основі Джейсон Нодлер і Тамарі Купер заснували трупу Catastrophic Theatre. Колектив, отримавши два гранти від фонду MAP, здобув міжнародну репутацію завдяки своїм оригінальним виставам, які привабили глядачів зі всіх Штатів, Європи та Австралії.
Catastrophic Theatre пропонує х’юстонцям складні інноваційні роботи. У 2009 році газета «Х’юстон Прес» назвала Catastrophic Theatre найкращою театральною трупою міста. У 2017 році колектив отримав від газети нагороди за найкращий сезон, найкращого актора та найкращого художнього керівника.
«Театральний екстрим»
Catastrophic Theatre, безперечно, слугує домом для авангардних і експериментальних вистав Х’юстона. Завдяки своїм роботам, відомим як «театральний екстрим», трупа приковує увагу глядачів суперечливими сюжетами та унікальними сценаріями, які можуть містити сексуальні картини чи навіть елементи насильства.
Вистави трупи надзвичайно емоційні. Вони призначені змусити людину радше відчувати, аніж роздумувати. У п’єсах зазвичай порушується тема двозначності більшості вагомих життєвих запитань. Водночас актори не дають на жодне з питань відповіді, заохочуючи глядачів інтерпретувати кожну ситуацію на власний розсуд. Це наштовхує на думку, що існує стільки можливих інтерпретацій, скільки й глядачів.
«Плати, скільки можеш»
Трупа Catastrophic Theatre не має фіксованої ціни за свої вистави (станом на 2023 рік). Глядачі платять, скільки вважають за потрібне. Рекомендована ціна становить 35 доларів, хоча й вона не базується на тому, скільки коштує створення шоу: насправді його вартість значно дорожча. Глядачі зазвичай платять від 0 до 75 доларів.
Така система добровільної плати створена задля того, щоби мистецтво було доступним для всіх, а ті, хто мають кращі фінансові можливості, покривали витрати на квитки для тих, у кого їх немає. Після запровадження такої політики управління трупи помітило, що аудиторія та дохід від квитків суттєво зросли. Дехто отримав можливість вперше побачити виставу за мінімальні кошти.
Крім того, тут часто пропонують безкоштовне пиво та закуски після кожного виступу, заохочуючи глядачів і артистів залишатися до пізньої ночі, щоби створювати особливу мистецьку спільноту.
