7 жовтня 1945 року Ніна Венс провела зустріч із х’юстонцями, під час якої поставила лише одне запитання: «Ви хочете новий театр для Х’юстона?» Містяни відповіли схвально. Відтоді театральна споруда й однойменна театральна трупа Alley Theatre збагачують культурне життя міста.
Alley Theatre – найстаріша професійна театральна трупа в Техасі та третій найстаріший резидентний театр у США. Трупа щороку ставить до 16 п’єс, починаючи від найкращих творів класиків, відновлених забутих п’єс і завершуючи новими творіннями сучасних драматургів. Alley Theatre залучає найрізноманітніших театральних митців – акторів, дизайнерів, композиторів, драматургів – усі вони працюють над окремими виставами протягом кожного сезону як запрошені артисти. Докладніше далі на houston-trend.
Засновниця – учителька
Ніна Венс народилася в техаському місті Йоакамі. Після завершення навчання в Техаському християнському університеті, Університеті Південної Каліфорнії, Колумбійському університеті та Американській академії драматичного мистецтва Венс повернулася до Х’юстона. Тут навчала драми в місцевих школах імені Джефферсона Девіса та San Jacinto.
На початку 1940-х років шкільна вчителька волонтерила в х’юстонському театрі The Little Theatre, де збирала реквізит, виконувала деякі ролі та допомагала з касовими зборами. Звільнившись у 1946 році з посади вчителя, Ніна почала ставити п’єси для Єврейського громадського центру.
Заінтригована та схвильована ідеєю відкриття нового театру в Х’юстоні жінка вирішила повідомити людям про свої плани. За 2,14 долара вона придбала 214 листівок, які роздала жителям.
7 жовтня 1945-го понад 100 жителів, які отримали листівки, зібралися обговорити новий театр. Явка перевершила всі очікування Ніни. Коли постало питання, як назвати новий театр, акторка Ріта Коблер, поглянувши на вузьку стежину, що веде до будівлі, запропонувала назву «Alley Theatre» (дослівно – театр «Алея»).
Починали в танцювальній студії
Спершу театр розміщувався на Main Street, у кінці довгого провулку. У денний час приміщення виконувало функцію танцювальної студії, а вночі перетворювалося на справжній театр із 87 місцями.
Що цікаво, першу п’єсу для нового театру – The Sound of Hunting – Ніна знайшла в бібліотеці. Вона чинила опір порадам тих, хто змушував її показувати комедію, бо завжди прагнула не лише розважати публіку, а й впливати на її сприйняття світу. Прем’єра 18 листопада 1947 року була доволі напруженою. Орієнтовно 80 глядачів, кожен з яких заплатив 1,50 долара за квиток, скупчилися на дерев’яних стільцях. Дехто навіть сидів на піаніно та радіаторах у підсобній кімнаті житлового будинку. Наступного дня критик газети «Х’юстон Пост» написав, що «місто принесло ще один цікавий і обнадійливий театральний досвід».
Однак менш ніж через 2 роки після першого показу вистави The Sound of Hunting настав час знайти більш постійний дім. Ніна Венс і правління театру обрали покинуту фабрику з виробництва вентиляторів на Berry Avenue. Саме в цій квадратній непоказній будівлі розмістили 215 глядацьких місць. Тут винагороджували найкращих молодих акторів, митців та інтелектуалів міста.
8 лютого 1949 року театр підготував прем’єру вистави The Children’s Hour Ліліан Геллман. Тріумфальна постанова вкотре дала Ніні розуміння, що х’юстонська театральна публіка цінує вистави, що спонукають до роздумів.
Протягом наступних 29 років у театрі показали загалом 151 постанову. У цей період театр здобув національну репутацію завдяки чудовій якості вистав і великій кількості талановитих театральних діячів.
Трупа волонтерів
Щодо оплати праці театральних діячів Alley Theatre, то спочатку вони працювали на волонтерських засадах. Перший рік зарплату отримували лише двоє – двірник і штатний офіс-менеджер. У середині 1950-х років кількість вистав значно зросла, а волонтерів стало шукати все важче.
У 1952-му Ніна отримала повний контроль над управлінням театром – як творчим, так і фінансовим. З того часу вона могла самостійно платити акторам. Першим оплачуваним актором трупи став Кларенс Кевено, який знявся у фільмі Роберта Ардрі Thunder Rock.
Побачивши перспективу в Alley Theatre, фонд Ford Foundation профінансував акторську трупу театру, щоби вона стала членом Асоціації акторів. У 1959 році фонд виділив грант у розмірі 156 000 доларів США для створення постійного акторського ансамблю. На початку 1960-х він також надав 2,1 мільйона доларів на нове приміщення для трупи і ще 1,4 мільйона доларів на підтримку її роботи. Тоді це був найбільший грант, наданий цим фондом американському театру.
Влітку 1963 року театр також зібрав понад 900 000 доларів від жителів Х’юстона. Ці кошти допомогли Alley Theatre вирости зі свого скромного початку в один із найпрестижніших некомерційних театрів США.
Нова локація
10 серпня 1966 року почалося будівництво нової споруди, а вже через трохи більше ніж 2 роки вона відкрила свої двері для відвідувачів. У новому театральному комплексі на Texas Avenue розмістилися дві сцени – Hubbard Stage (774 місця) та більш затишна Neuhaus Stage (296 місць), кілька адміністративних офісів, приміщення для декорацій, реквізиту, костюмів та репетиційна зала.
Попри визнання й велику кількість знайомств, Ніна Венс була непублічною особою. Коли її здоров’я погіршилося, жінка приховувала серйозність свого стану від усіх, навіть власних співробітників і прихильників. 16 лютого 1980 року х’юстонські газети сповістили про смерть Венс.
1990-ті роки стали успішним десятиліттям для трупи під художнім керівництвом Грегорі Бойда. У 1996 році Alley Theatre отримав Регіональну театральну премію «Тоні», яку щорічно присуджують за досягнення в галузі американського театру. Нагороду трупі вручили за світову прем’єру вистави Jekyll & Hyde, яка пройшла з гастролями у Америки та світу. Крім того, у 90-х роках були представлені відомі вистави Angels in America та Hamlet: A Monologue. Після цього успіху театр поставив також Anthony and Cleopatra та Julius Caesar.
У 1998-му трупа Alley Theatre організувала американську прем’єру забутої п’єси Not About Nightingales Теннессі Вільямса – одного з провідних американських драматургів ХХ століття.
Через 10 років, у листопаді 2002-го, трупа відкрила свій новий Центр театрального виробництва. Ця 5-поверхова «театральна лабораторія в небі» – одна з найбільших виробничих потужностей будь-якого театру в США. Центр вміщує просторі кімнати з високими стелями для створення декорацій, костюмів і реквізиту; три репетиційні студії; художні, виробничі та адміністративні офіси Alley Theatre; зал засідань; їдальню персоналу; сценарну бібліотеку й архів.
Реконструкція
У 2014–15 роках у театрі Alley Theatre провели капітальну реконструкцію за 46,5 мільйона доларів, створивши повністю сучасне приміщення, яке отримало змогу конкурувати з найкращими залами світу.
Театр перетворили на розкішний простір. Серед удосконалень – встановлення 4-поверхової мансарди, створення повністю закритої підлоги сцени з оркестровою ямою та входами/виходами для акторів і декорацій. У списку нових зручностей для аудиторії також нові сидіння, розширені туалети та нове лобі. У 2017-му театр постраждав від урагану «Гарві» та зазнав найбільшої шкоди з усіх театрів Х’юстона.
