У 2014 році в прокат вийшла стрічка режисера Річарда Лінклейтера «Юність» (англ. Boyhood). Фільм зображає поступове зростання – від дитинства до повноліття – хлопчика Мейсона та його сестри Саманти. Ця ода дорослішанню та вихованню дітей була повністю знята в Техасі. Про кінострічку, що отримала приголомшливе схвалення критиків, та докладні кінолокації Х’юстона читайте далі на houston-trend.
Сюжет
У картині зображується, як поступово, починаючи від 6-ти років, рік за роком Мейсон дорослішає, спостерігає за змінами в собі та оточенні. Його та Саманту мама Олівія виховує самостійно. Сім’я мешкає в маленькому техаському містечку, а у 2003 році перебирається до Х’юстона, аби Олівія мала змогу отримати освіту в Х’юстонському університеті, а потім – кращу роботу.
У 2004 році батько Мейсона – Мейсон-старший – приїжджає до дітей та забирає їх на боулінг. Згодом Олівія одружується зі своїм професором Біллом Велброком, у якого також є діти. Мейсон і Саманта навчаються в одній школі зі зведеними братом і сестрою Мінді і Ренді.
У 2006 році Мейсон і Саманта зближуються з рідним батьком. Наступного року Білл проявляє жорстокість до Олівії та дітей через пристрасть до алкоголю. Після того як він піднімає на Олівію руку, вона переїжджає з Мейсоном і Самантою до подруги та подає на розлучення. Оскільки Олівія не може знайти біологічну матір прийомних дітей, то вони залишаються з алкозалежним батьком.
У 2008 році Мейсон-старший знову зближується із Самантою та Мейсоном, вони разом ходять у походи, дивляться фільми тощо. Згодом діти переїжджають до Сан-Маркоса – містечка неподалік від Остіна. У 2009 році над Мейсоном знущаються в школі та грайливо дражнять у поході, зате на нього звертають увагу дівчата. Олівія отримує роботу викладача психології і переїжджає жити до свого хлопця Джима – студента та ветерана війни в Іраку.
У 2010 році Мейсон починає експериментувати з марихуаною та алкоголем. Мейсон-старший, який одружився вдруге і має дитину, бере Мейсона і Саманту відвідати батьків своєї дружини. У 2011 році Мейсон починає зустрічатися із Шиною. Згодом Олівія розриває стосунки з Джимом, фінансове становище родини погіршується.
Саманта вступає до Техаського університету в Остіні. Після закінчення старшої школи Мейсон переживає болісне розставання із Шиною, зате перемагає на державному конкурсі фотографії та отримує стипендію. Хлопець вступає до Державного університету імені Сула Росса.
Знімали 12 років
Стрічку знімали по кілька днів впродовж 12 років із тим самим акторським складом – із 2002 по 2013 рік. Це новаторська історія дорослішання очима Мейсона, який буквально росте на очах глядачів.
Цікаво, що знімальний процес розпочався без завершеного сценарію – тільки з кістяком сюжету та продуманою кінцівкою. Режисер Річард Лінклейтер розробляв сценарій протягом усього виробництва. Головні актори брали участь у його створенні, додаючи власний життєвий досвід в історії своїх героїв. Наприклад, характер Мейсона-старшого створений на основі характеру батьків акторки, яка зіграла Саманту. Вони техаські страхові агенти, які, як і Мейсон-старший, розлучилися. Характер Олівії змальований із характеру матері акторки, яка її зіграла. Вона відновила навчання в дорослому віці та стала психотерапевткою.
Х’юстонські кінолокації
Оскільки режисер Річард Лінклейтер провів частину свого дитинства в Х’юстоні, то цілком зрозуміло, чому він захотів зняти багато ключових сцен «Юності» у цьому місті. Крім того, у стрічці можна побачити техаські міста Сан-Маркос, Остін, Бастроп, а також дикі пустелі штату. Зокрема, фінальні сцени були зняті в парку «Біг-Бенд Ранч», коли Мейсон і його друзі вирушають у похід і милуються заходом Сонця.
Коли розлучена Олівія переїжджає з дітьми до Х’юстона отримувати освіту, вона забирає там Мейсона зі школи, яка й справді розташована в Х’юстоні, – Початкової школи Atherton. Квадратна будівля в стилі ар-деко, де професор Білл Велброк читає лекції про собак Павлова, є будівлею імені Езекіеля В. Каллена в кампусі Х’юстонського університету.
Cockrell Butterfly Center у х’юстонському музеї природничих наук Houston Museum of Natural Science – це виставка живих метеликів у тропічному лісі. Тут пурхають різні види найбільших і найрозкішніших у світі метеликів. У фільмі центр метеликів можна побачити, коли Мейсон-старший бере Мейсона-молодшого й Саманту у веселу пригоду, відвідуючи різноманітні пам’ятки центру Х’юстона.
Одна зі зворушливих сцен була знята на вулицях центру Х’юстона, коли Мейсон-старший зупиняє машину, щоби відверто поговорити зі своїми дітьми про те, як їм краще з ним спілкуватися. Х’юстонський театр просто неба Miller Outdoor Theatre видніється в стрічці, коли Мейсон-старший грає з дітьми у футбол, а потім того ж вечора веде їх на бейсбольний матч команди «Х’юстон Астрос».
Бейсбольний стадіон Х’юстона Minute Maid Park зображений у «Юності», коли вони закінчують свій веселий день, проведений за матчем.
Головні актори
Мейсона-молодшого зіграв Еллар Колтрейн. До акторського складу він приєднався у віці 6 років. У 2016 році Колтрейн з’явився також в драматичному фільмі про Барака Обаму Barry. Наступного року разом з Еммою Вотсон він знявся в науково-фантастичному трилері «Сфера».
Старша донька режисера – Лорелей Лінклейтер – зіграла Саманту. Крім «Юності», акторка з’явилася в іще одному фільмі, знятому батьком, – анімаційно-ігровому доку-фікшні «Пробудження життя».
Олівію зіграла Патрісія Аркетт із Чикаґо. Її повнометражний кінодебют відбувся в ролі Крістен Паркер у фільмі «Жах на вулиці В’язів 3: Воїни снів» (1987). Вона володарка кількох «Еммі» та «Золотих глобусів». За роль матері-одиначки в «Юності» Аркетт здобула «Оскар», зокрема за найкращу жіночу роль другого плану.
Роль Мейсона-старшого дісталася Ітану Гоуку. Як актор він дебютував у науково-фантастичному фільмі 1985 року Explorers. Через чотири роки стався його прорив у художній стрічці «Спілка мертвих поетів» про вчителя англійської мови та літератури, який надихає своїх учнів змінити хоч щось у своєму житті і пробуджує в них інтерес до поезії й літератури.
Бездоганний рейтинг
Рейтинг схвалення «Юності» становить 97% на основі 327 професійних відгуків на сайті оглядів Rotten Tomatoes із середнім рейтингом 9,2/10. Сайт із відгуками Metacritic присвоїв фільму оцінку 100 із 100 на основі думки 50 критиків. Це найвищий рейтинг серед усіх фільмів, розглянутих після їх первинного випуску на сайті.
Стрічка змагалася в основному конкурсі 64-го Берлінського міжнародного кінофестивалю, де Лінклейтер отримав приз «Срібний ведмідь» за найкращу режисуру. Вона також була номінована на 5 премій «Золотий глобус», перемігши в категоріях «Найкращий фільм – драма», «Найкращий режисер» і «Найкраща акторка другого плану» за роль Аркетт; а ще 5 нагород BAFTA та 6 «Оскарів».
У своїй рецензії для «Нью-Йорк таймс» Манола Даргіс заявила, що реалістичність фільму була шокуючою і блискуче реалізованою. А критик Ентоні Скотт назвав «Юність» найкращим фільмом 2014 року, сказавши, що він не міг пригадати жодного фільму, який вплинув на нього так, як цей за 15 років професійної роботи кінокритиком.
