В світі кіно існує дві крайності, одна з яких сповіщає, що артистами народжуються, інша вказує, що артистом треба стати і навчитися того мистецтва. Істини точно досягнуто не буде, але всі переконані в одному, що для кожного актора найбільшим досягненням в кар’єрі є заповітна статуетка Оскара. Дехто вже не знає куди їх ставити і особливо вже не дивується визнанню спільноти, взяти хоча б Кетрін Хепберн, або ж Деніела Дей-Люїса, які в своїй скарбничці мають чотири і три статуетки відповідно. Саме так, не Леонардо Ді Капріо, не Шерон Стоун, а саме ці дві постаті є рекордсменами, як то не парадоксально. Далі на houston-trend.
В середині минулого століття у Х’юстоні народився герой нашої історії, чия творча стежина може вразити навіть найбільших скептиків, та омріяна статуетка так і залишилася на відстані витягнутої руки.
Народження, перші кроки, юність
У далекому 1954 році, 9 квітня в Х’юстоні з’явився на світ хлопчик Деніс, в родині звичайного електрика і працівниці ринку нерухомості, Вільяма Руді і Хуаніти, що аж ніяк не наштовхувало на акторське майбутнє хлопчика. Дивно, та в родині він не один став актором і компанію на цьому шляху Денісу склав старший брат Ренді, який має неабиякі досягнення на цій ниві.
Шкільні роки і частково університетські пройшли в рідному місті. Вивчаючи театральне мистецтво в місцевому університеті Х’юстона, вирішив залишити стіни ВУЗу посеред навчання, що в підсумку аж ніяк не позначилося на майбутньому актора.
За межами рідного міста
Однією з причин такого вчинку Деніса стало бажання перебратися до Лос-Анджелеса і зробити перші кроки, які повели його аж ніяк не акторською стежиною. Спершу юнак працював офіціантом у місцевому ресторані, згодом з’явилися перші промені акторської стежини, коли Деніс став клоуном в парку атракціонів і лише в віці 21 року відчув, що таке знаходитися перед об’єктивом відеокамер, та і ті ролі здебільшого були епізодичними. Доленосною стала одна з таких ролей в картині 1979 року «Йдучи в відрив», де його запримітили потрібні люди. Через 4 роки після того до юнака прийшло перше визнання після ролі астронавта в картині «Хлопці, що треба», а надалі, як то кажуть: «Запрошень стало, хоч греблю гати».
У 2004 році зіграв чи не найвідомішу роль в фільмі-катастрофі «Післязавтра», батька, який подолав чималий шлях, аби врятувати сина, що став заручником стихії. Щоправда, до цього, в період з 1983 до 2004 року зіграв в тридцяти картинах, серед яких варто виділити трилогію «Щелепи».
У 2009 році зіграв ще одну видатну роль генерала Клейтона в геройській картині «Кидок кобри».
Як би гучно не лунали назви цих фільмів, все ж свої нагороди отримав зовсім за інші ролі. Так, в 2010 році був номінований на премії «Еммі» і «Золотий Глобус» за роль Біла Клінтона в фільмі «Особливі стосунки». За вісім років до того Деніса вперше номінували на «Золотий Глобус» за роль в картині «Далеко від раю», та це далеко не всі номінації і перемоги в тих чи інших преміях. Відверто кажучи, омріяна для кожного актора статуетка Оскара завжди ховалася від Деніса, до якої варто було зробити невеликий крок і завжди не вистачало якоїсь дещиці.
Не одним кіно багатий і видатний актор чималу частину себе присвячує музиці, та можливо найбільше досягнення для Деніса то його інша, сімейна сторона. За життя чоловік встиг кілька разів ступити на стежку родинного життя, попередньо з неї тікавши. Серед його обраниць свого часу були Лія Томпсон, Мег Райан, Пі Джей Соулс і Кімберлі Баффінгтон. В підсумку цих шлюбів на світ з’явилося чимало нащадків Деніса Куейта.
Можливо не ідеальне порівняння, але діти для батьків, то і є найцінніші Оскари та нагороди, які варто заслужити перед Її Величністю Долею.
