З часів Римського “хліба та видовищ” у людському суспільстві нічого не змінилося. Після задоволення найважливішої фізіологічної потреби в їжі, наступною базовою необхідністю залишаються розваги. З винаходом братів Люм’єрів кінопроєктора, пошук розваг став простішим. Але з розвитком кіноіндустрії зростали й вимоги до цього виду розваг. Здивувати суспільство кількахвилинною рухомою картинкою вже було нелегко. Тому з кожним роком кіно ставало вибагливішим, складнішим, витонченим та нестандартним. Як відбувався розвиток кіномистецтва у Х’юстоні поговоримо далі на houston-trend.
Перші кроки
З магією кіно жителі Х’юстона познайомилися ще наприкінці ХІХ століття. Перші кінопокази у місті проводилися мандрівними шоу, які демонстрували рухомі зображення на ярмарках, театрах чи під час циркових виступів. Це стало можливим завдяки винаходу кінетоскопа Томасом Едісоном у 1897 році. “Живі картинки”, як називали тоді це явище, демонструвалися у спеціальній коробці. Дивитися це моновідео можливо було тільки одному глядачеві через спеціальний отвір. Перші “кіношедеври” були довжиною тільки в кілька секунд, і демонстрували якісь прості сцени, як от, наприклад, акробатичні трюки, танці чи поцілунки.
Згодом кінетоскопи почали з’являтися в театрах Х’юстона чи в розважальних закладах на постійній основі. Сюжети ускладнювалися, а час демонстрації мініфільму збільшувався. Хоча поки що дивитися “живі картинки” міг тільки один глядач, зате він міг споглядати вже кількахвилинне видовище. Популярними сюжетами на той час були боксерські бої, вуличні сцени, театральні номери та почали з’являтися перші “полунички”. Ці фільми стали називати нікельодеонами. Таку назву вони отримали від ціни квитка в 5 центів, що в народі звався по-простому — нікель.
Попри те, що кінотека нечасто поповнювалася новими фільмами, у Х’юстоні ці перші кіносеанси мали неабияку популярність. Нерідко можна було спостерігати довгі черги до кінетоскопа. Попри таку недосконалість та обмеженість ці перші кінопокази стали фундаментом для розвитку кіноіндустрії у Х’юстоні в наступні десятиліття.
Поява перших кінотеатрів
Шалена популярність винаходу Едісона в цілому світі та зокрема в США стимулювала дотичних людей до кіноіндустрії шукати способів розвинути успіх. Без сумніву, революцію в цій галузі зробили французькі брати Люм’єри, які у 1895 році представили перший кінопроєктор. Їхній винахід дозволив транслювати рухому картинку для широкого загалу, на відміну від монофільмів Едісонівського кінетоскопа. Їхній винахід був наскільки геніальний, настільки й простим. Він міг демонструвати фільми навіть у польових умовах. Якість зображення як на той час була просто фантастичною. І попри простоту зображуваного: люди виходять з фабрики, рух потяга та поливання саду, на глядача це справило справжній фурор. Без сумніву, саме винахід кінопроєктора Луї та Огюстом Люм’єрами став початком розвитку кінематографа. Щобільше, він започаткував новий вид мистецтва, який поступово набирав оберти та згодом став наймасштабнішою культурною подією XX століття.
Оминути Х’юстон ці події не могли. Тому вже доволі швидко після презентації кінопроєкторів у США, місто мало змогу насолоджуватися революційним мистецтвом. Після перших мандрівних показів дуже швидко з’явилися перші постійні кінотеатри. Першою ластівкою серед таких закладів став кінотеатр The Dixie Theatre. Його відкриття відбулося у 1910 році. Він розташовувався у самому центрі Х’юстона і став прекрасним орієнтиром для містян та місцем зустрічі. Попри те, що перші фільми були німі та з невибагливим сюжетом, відвідувачів ніколи не бракувало. Кожен житель Х’юстона вважав за необхідне подивитися на цю дивовижу.
Згодом у The Dixie Theatre з’явився серйозний конкурент. Ним став The Isis Theatre, який розташовувався на Мейн-стріт. Новий кінотеатр був обладнаний за останнім словом техніки: мав сучасне кінематографічне обладнання, німе кіно супроводжувалося грою на роялі, а умови для глядачів були комфортнішими.
Наступним знаковим для Х’юстона став The Queen Theatre, який був відкритий у 1914 році. Він увійшов у історію міста як перший кінотеатр, що почав демонструвати фільми за участі Чарлі Чапліна. Для того часу, коли місто дивувалося від показу простого руху паротяга, показ вже сюжетного фільму та ще й з таким чудовим актором, було справжнім фурором. Тож не дивно, що з часом саме The Queen Theatre став улюбленим місцем для багатьох х’юстонців.
Технологічний та культурний прорив
Кіноіндустрія не стояла на місці, а розвивалася шаленими темпами. Не застоювався цей процес і у Х’юстоні. Попри конкуренцію у місті зводилися нові кінотеатри, які змагалися за увагу глядача. Для цього використовували різноманітні методи.
Історичною подією та пам’ятним днем для Х’юстона стало відкриття у 1923 році Majestic Theatre. Будівля стала найбільшим і найрозкішнішим кінотеатром того часу. Це був не просто зал для перегляду фільмів, а справжній кінопалац, що дивував величиною, зачаровував шиком та милував око елегантністю. Саме в ньому був продемонстрований перший звуковий фільм у 1927 році. Ним стала картина The Jazz Singer.
Конкуренція серед кінотеатрів змушувала знижувати вартість квитків. Тому відвідати такий заклад та переглянути фільм вже переставало бути привілегією еліти. Будь-який робітник міг запросити дівчину на побачення, запропонувавши переглянути кінокартину, без відчутних фінансових збитків для власного бюджету. Кінотеатри ставали місцем для сімейного відпочинку та гарного способу провести час з друзями.
З часом кінопрокат став більш централізованим, і прем’єри фільмів відбувалися приблизно одночасно в кінотеатрах різних міст. Тому у Х’юстоні кінопрем’єри були широкорозрекламовані та викликали неабиякий ажіотаж. Квитки розкуповувалися швидко. Не потрапити на прем’єру фільму через брак квитків було не рідкістю. Перегляд фільмів знайомив містян з модою, новими ідеями та трендами Голлівуду, що своєю чергою сприяв їх поширенню в регіоні.
З часом відбувалися зміни з кінотеатрами: одні змушені були зачинятися, не витримавши конкуренції, інші переобладнувалися, з’являлися нові та сучасніші. Так виникли drive in theatres та стерео театри. Але і сьогодні у Х’юстоні є багато кінотеатрів, які пропонують жителям переглянути прем’єри фільмів чи улюблені кінохіти на великому екрані. Це свідчить про те, що кіномистецтво міцно увійшло в життя жителів Х’юстона і випробування часом воно пройшло на відмінно. Можна бути впевненим на всі 100%, що і надалі тенденція з кіноіндустрією у місті не зміниться.
Телебачення як конкурент кінотеатрів
З середини 40-х років XX століття у Х’юстоні активно почало розвиватися телебачення. І якщо спочатку це були новинні чи розважальні передачі, то вже на початок 60-х років телебачення активно почало транслювати фільми. Багато сімей Х’юстона почали активно купувати новий спосіб розваг. Разом з тим розвивалися і телеканали, з’являлися медійні компанії. Щоб задовольнити глядача та утримати його увагу, канали демонстрували кінофільми. Це створило конкуренцію для кінотеатрів, адже простіше було вдома включити диво-ящик і, сидячи на дивані, переглянути фільм.
З 70-х років у Х’юстоні активно розвивається кабельне телебачення яке дозволило підписникам отримати доступ до чималенької кінотеки. За помірну плату пересічний житель міста міг переглянути будь-який фільм, окрім прем’єрних, звичайно, бо для цього треба було йти в невмирущий кінотеатр.
З появою інтернету, кіноіндустрія отримала ще одне поле для завоювання глядача. Кінокомпанії пропонують за підпискою переглядати все, що колись було знято. Тож зараз, як ніколи, легко знайти й переглянути улюблений фільм, було б бажання та час.
