Навіть наймогутніші розуми світу в своїх матеріалах не завжди вдало підбирали синоніми та епітети, коли намагалися описати велич четвірки з Ліверпуля і дивного тут нічого немає. Все, що відбувалося на концертах гурту, складно назвати святом музики, адже, здається то було щось більше. Дивно це, чи ні, але згадати щось подібне на концертах інших артистів чи гуртів дуже складно і подейкують, що Маккартні і компанія для декого були людьми з іншої планети, яких нерідко порівнювали з божеством. Далі на houston-trend.
Те, що відбулося в серпні 1965 року в Х’юстоні, не стало виключенням і сьогодні ми спробуємо сісти в уявну машину часу і взяти курс на концерт легенд.
Ліверпуль-Х’юстон
Ніч з 18 на 19 серпня, на годиннику 02:00, «Міжнародний аеропорт Х’юстона», в небі над Техасом замайоріли вогні чартерного літака, в якому знаходилися вони, гурт «The Beatles». Попри пізню годину, біля злітної смуги знаходилися не лише представники літовища, а й шанувальники, що знали про приліт кумирів та очікували з ними зустрічі. За деякими даними, літак з квартетом зустріло кількасот фанатів, що вмить оточили гостей з туманного Альбіону і ще довго не давали кумирам відправитися до готелю. Існує інформація, що лишень повітряне судно остаточно зупинилося, численні шанувальники забралися на крила літака, аби через ілюмінатори побачити своїх ідолів.
Легендарна четвірка зупинилася в місцевому «Шератон-Лінкольн» на 18 поверсі, та навіть тут спокою від фанатів не вдалося знайти. Винахідливі шанувальники одягалися в уніформу покоївок, аби максимально наблизитися до Маккартні та інших, але персонал готелю виправив і цей момент.
Того ж дня після пресконференції до центрального входу готелю було подано броньований мікроавтобус, на якому джентльменів відвезли до місця, де і мав відбутися сам концерт, яких було заплановано два.
«Sam Houston Coliseum»
Відомо, що квитки на довгоочікуване свято «Бітлів» коштували від 5 доларів і більше, а самі ж хлопці за свій візит отримали 85 тисяч вічнозелених, а за іншими даними сума гонорару сягнула 50 тисяч, та істину вже ніхто не дізнається.
Того вечора четвірка дала два поспіль концерти, які відвідало близько 22 тисяч палких фанатів “Beatles”.
Мається інформація, що самі хлопці помандрувавши світом, відзначили якість звуку, яка була чи не найкращою серед всіх сцен, де ступала нога легендарного квартету’. Та й була невелика ложка дьогтю, адже хлопці скаржилися на умови за лаштунками, які залишали бажати кращого.
В регламенті концерт мав тривати 35 хвилин, але обидва свята тривали близько години.
Сам захід записувала місцева телерадіокомпанія “Kilt” і не дивно, що з часом ця подія транслювалася на каналі в записі.
Саме в ці роки “Бітли” були на піку слави і того вечора гості Х’юстона зі сцени виконали 12 пісень, серед яких такі відомі твори юнаків, як:
- “Twist And Shout”;
- “She’s A Woman”;
- “I Feel Fine”;
- “Dizzy Miss Lizzy”;
- “Ticket To Ride”;
- “Everybody’s Trying To”.
Ці та низку інших хітів квартет виконав в Х’юстоні, але подейкують, що хлопців вмовили виконати на біс кілька інших.
20 серпня над Х’юстоном зійшло сонце, а хлопці вже тримали курс до іншого пункту призначення, та післясмак їх виступу тримався ще довго і міг триматися й донині, якби не доля, що спіткала концертну залу. Колізей Сема Х’юстона зрівняли з землею в 1998 році, натомість на його місці було збудовано “Hobby Center for the Performing Arts”, через 5 років після знищення легендарної концертної зали.
З моменту того концерту промайнули десятиліття, але й досі серед містян, якщо добряче попріти, можна знайти свідків тієї події, яка назавжди змінила історію міста і шкода, що таке не повторюється.
