Х’юстон, як один із культурних осередків США, пропонує чимало можливостей для тих, хто прагне розвинути свої акторські здібності. Місто славиться своїми трупами, має багато театральних фестивалів та надає належну освіту в галузі сценічного мистецтва. Також тут велику увагу приділяють вихованню та навчанню нових театральних діячів. Це повноцінне навчання з отриманням диплома та випускною творчою роботою. Щорічно нову професію здобувають сотні студентів. Х’юстон по праву може вважатися фабрикою нових талантів. Далі на houston-trend.
Як та де навчитися акторської майстерності у Х’юстоні?
Місто має багато різних навчальних закладів, які пропонують здобути будь-яку театральну професію. Це можуть бути приватні спеціалізовані студії, в яких можна займатися акторською справою на рівні захоплення, а може бути повноцінна вища освіта з отриманням кваліфікації. Серед найпопулярніших вишів, що пропонують навчання акторської майстерності, є університет Х’юстона. В закладі розроблена потужна програма для здобуття кваліфікації різноманітних театральних професій. Студенти мають змогу проявити себе на сценах місцевих театрів. Не відстають і інші вищі заклади освіти у цьому плані.
Крім цього, у Х’юстоні існують спеціалізовані школи та студії, що пропонують власні системи акторської майстерності. Серед найвідоміших — школа акторської майстерності Аллін Баклі та студія при театрі Старк Реперторі. Багато комунальних театрів Х’юстона проводять регулярні майстер-класи та курси для всіх охочих спробувати себе актором.
Шлях до Парнасу молодого актора
Майкл Ліонель Сіфуентес — один з багатьох представників х’юстонських молодих акторів. У 2024 році він отримав нагороду Х’юстонського театру за найкращу чоловічу роль другого плану. Таке визнання йому дісталося за роль Рафаеля у драматичній п’єсі “У Клайда” (Clyde’s). Про саму п’єсу трохи згодом, а зараз про становлення молодого актора.
Х’юстон його рідне місто. Він тут народився та виріс. За словами самого Майкла, театр для нього став випадковістю. Змалку в школі він не любив театральні постановки, навіть старався їх уникати. Але під час навчання в коледжі йому треба було записатись на ще один факультативний курс. Обираючи зі списку, юнак зупинився на “Знайомство з театром”. Майкл про це каже:
“Я подумав, що це звучить весело, чому б і ні? І я не помилився, отримавши грандіозний вибух непідробних емоцій. Це було так весело стати частиною чогось, що об’єдналося, щоб створити щось більше, ніж ми самі”.
Так юнак загорівся театром. Далі почалися випробування. Спочатку батьки були категорично проти продовження навчання на театральному відділенні. Вони казали, що це всього лиш тимчасове захоплення, яке не зможе приносити користі для нього та не може бути повноцінною роботою. Далі під тиском батьків Майкл Сіфуентес сам почав сумніватися у правильності обраного шляху. Гордіїв вузол допоміг розрубати друг, який одного дня зайшов за Майклом і сказав: “Збирайся, ми йдемо на прослуховування”. Хлопець навіть не спитав куди, однак пішов за другом. Юнак сподобався екзаменаторам і був зарахований до Х’юстонського університету. Здобуваючи фах, Майкл упевнювався в правильності обраного шляху. Він дедалі більше поринав з головою у театральний вир. Йому попри виразну зовнішність більше імпонували комедійні ролі. Тож у більшості університетських постановок він обирав кумедних персонажів.
Сумніви, вибір, визнання…
Після закінчення вишу юнак став перед вибором: продовжувати працювати в театрі, пов’язавши назавжди долю зі сценічним мистецтвом, чи працювати на більш оплачуваній роботі. Батьки схиляли його до другого. І коли Майкл вже був готовий пристати на їхню пропозицію, у його життя втрутився випадок. Молодий чоловік збирався шукати кращої долі у Нью-Йорку, вже й квиток придбав. Вилітати мав у понеділок, а в суботу побачив оголошення про прослуховування на роль у новому театрі Ensemble. Після сумнівів таки вирішив спробувати. Йому зателефонували в неділю і запросили на прослуховування. Майкл їм підійшов. І його доля була вирішена. Далі вир шалених емоцій від нових знайомств, виснажливі репетиції, осудливі погляди батьків. Та юнак вже знав про своє призначення в цьому світі. І коли на прем’єрі вистави “У Клайда” була присутня вся його латиноамериканська родина, юнак серйозно переживав. Та після тріумфального виступу, всі були в захваті, включаючи й сім’ю. Першими словами матері були:
“Я не знала, що ти знаєш стільки поганих слів”.
На що молодий актор відповів, що це тільки для сцени, в житті він їх не використовує.
Після шаленого успіху настав час спокою, але не для творчості. Зараз Майкл Сіфуентес продовжує грати в тому ж театрі. За словами актора, йому подобається відшукувати нові грані своєї творчості, для цього пробує грати різнопланові ролі. Зараз це вже не тільки комедійні. Як каже сам Майкл:
“Стараюся вибирати такі ролі, які мені здаються найважчими, щоб таким чином вчитися та розвиватися і побачити на що я здатний”.
