Х’юстон – популярна локація на мапі Голлівуду. Один із багатьох фільмів, які тут знімали, – «Аполлон-13» (1995). У стрічці режисера Рона Говарда розповідається про реальну невдалу місію на Місяць – один із найдраматичніших моментів освоєння космосу. Місія «Аполлон-13» мала стати третьою пілотованою висадкою NASA на Місяць, однак трагічний вибух на борту космічного корабля змусив астронавтів і команду управління пройти низку небезпечних для життя випробувань, щоби забезпечити надійне повернення на Землю. Докладніше про фільм на реальних подіях, що отримав два «Оскари», читайте далі на houston-trend.
Сюжет
У липні 1969 року астронавт Джеймс Ловелл організовує вечірку, під час якої запрошені дивляться на телеекрані перші кроки Ніла Армстронга на Місяці – першого землянина, який ступив на його поверхню. Роком раніше Ловелл, будучи пілотом командного модуля «Аполлон-8», став одним із перших трьох астронавтів, які здійснили політ на Місяць і навколо нього. Ловелл каже своїй жінці Мерілін, що планує повернутися в космос.
Через 3 місяці Ловелл проводить екскурсію будівлею NASA Vehicle Assembly Building. Тоді астронавт дізнається, що відправиться з командою в місію «Аполлон-13» замість «Аполлон-14» через обмін рейсами з командою Алана Шепарда.
Ловелл, Кен Маттінглі та Фред Гейз тренуються для відправлення в космос. Перед запуском Маттінглі заражується німецьким кором, тому його замінюють дублером Джоном Свайгертом. Мерілін сниться неприємне сновидіння про те, як її чоловік помирає в космосі.
У квітні 1970 року відбувся запуск корабля «Аполлон-13». Коли ракета Saturn V починає підніматися через атмосферу, двигун 2-го ступеня зашвидко вимикається, але корабель встигає досягти орбіти паркування навколо Землі. Коли двигун 3-го ступеня спрацьовує, щоби доставити корабель на Місяць, Свайгерт повертає командний модуль, аби пристикуватися до місячного модуля і відвернути його від відпрацьованої ракети.
Через 3 дні Свайгерт вмикає вентилятори для перемішування рідкого кисню. Через замикання стається вибух кисневого балона, внаслідок чого корабель перекидається. Згодом астронавти виявляють, що інший резервуар протікає. Керівника польоту Джина Кранца переконують, що відключення двох із трьох паливних елементів дозволить зупинити витік, однак це не діє. Оскільки залишається тільки один паливний елемент, то, за правилами місії, висадка на Місяць повинна припинитися.
Повертаючись на Землю, Ловелл оплакує свою мрію пройтися поверхнею Місяця. Оскільки модуль працює від мінімальної електроенергії та нормованого водопостачання, екіпаж страждає від морозу, а Гейз заражується інфекцією сечовивідних шляхів. Згодом фільтри вуглекислого газу закінчуються, через що концентрація газу наближається до небезпечного рівня. Через деякий час астронавти таки повертаються на Землю.
Як і де фільмували?
Напрочуд захопливу розповідь про невдалий місячний політ фільмували в небагатьох місцях, адже гігантські ракети Saturn V, які доставляли кораблі на Місяць, давно замінили космічними човниками, які теж стали історією. Тому, велика частина фільму згенерована комп’ютером.
Реальні сцени здебільшого знімали в Лос-Анджелесі та Х’юстоні. Інтер’єри космічного корабля створив центр Cosmosphere, який також відновив командний модуль «Аполлона-13». Для знімання було сконструйовано два індивідуальні місячні модулі та два командні модулі. Складені з деяких оригінальних матеріалів, вони були побудовані в такий спосіб, щоби різні секції можна було знімати всередині них.
Цей же центр створив модифікований командний і місячний модулі для фільмування в літаку зі зниженою гравітацією Boeing KC-135, а також скафандри для акторів – точні копії костюмів реальних астронавтів. Коли актори надягали шоломи, вони вдихали повітря, яке накачувалося в костюми, як у справжніх космічних.
Режисер Говард передбачив труднощі із зображенням невагомості в реалістичній манері. Він обговорив це зі Стівеном Спілбергом, який запропонував знімати на борту KC-135, який може створити приблизно 23 секунди невагомості. Говард отримав дозвіл і допомогу від NASA. Йому дали 3 год 54 хв на знімальний процес, оскільки відтворення таких сцен за допомогою комп’ютерної графіки дуже дороговартісне.
Під час фільмування в 25-секундному періоді невагомості актори та знімальна група страждали лише від ударів та синців, а більшість травм траплялися, коли вони натикалися на предмети без підкладки. Пізніше актори й знімальна команда описали відчуття невагомості як «блювотну комету» та «катання на американських гірках», хоча й заколисало не всіх.
У фільмі видніється Космічний центр імені Ліндона Джонсона, що в Х’юстоні. Це масштабний космічний технологічний комплекс, що слугує штаб-квартирою астронавтів Національного управління з аеронавтики і дослідження космічного простору Сполучених Штатів.
«Х’юстоне, у нас проблема»
Фільм «Апполон-13» популяризував легендарну фразу «Х’юстоне, у нас проблема» («Houston, we have a problem»). Кінотворці дещо викривлено процитували слова Джона Свайгерта. Коли пролунав вибух, який пошкодив космічний корабель, унеможлививши виконання місії, Свайгерт доповів Центру управління польотами в Х’юстоні: «Гаразд, Х’юстоне… у нас тут проблема» («Okay, Houston… we’ve had a problem here»). Фраза неофіційно використовується для опису виникнення якоїсь непередбаченої проблеми.
Головні актори
Роль командира місії Джеймса Ловелла дісталася Тому Генксу. Він починав шлях із комедій для сімейного перегляду, але отримав загальне визнання як серйозний драматичний актор. Генкс став володарем «Оскара» за головні ролі у фільмах «Філадельфія» (1993) і «Форрест Ґамп» (1994).
Резервного/основного пілота командного модуля Джона Свайгерта зіграв Кевін Бейкон, який відомий насамперед головними чоловічими ролями. Бейкон – володар «Золотого глобусу» та Премії Гільдії кіноакторів. Британська газета «Ґардіан» назвала Бейкона одним із найкращих акторів, які ніколи не номінувалися на премію «Оскар». У 2003 році він отримав зірку на Голлівудській алеї слави.
Роль пілота місячного модуля Фреда Гейза дісталася Вільяму Пекстону, який також знімався у фільмах «Чужий» (1986), «Майже стемніло» (1987), «Тумстоун» (1993) та інших. За роль в драматичному серіалі HBO «Велике кохання» (2006–2011) Пекстон отримав 3 номінації на премію «Золотий глобус».
Пілота командного модуля Кена Маттінглі зіграв Ґері Сініз – актор театру та кіно, а також режисер, продюсер, музикант і гуманітарний діяч. З-поміж численних нагород, які підтверджують майстерність актора, він також отримав зірку на Голлівудській алеї слави. Маттінглі – благодійник і прихильник різноманітних ветеранських організацій. Він також засновник оркестру Lt. Dan Band, що виступає на військових базах по всьому світу.
Загалом, фільм демонструє потужну командну роботу астронавтів та точно відображає технічні проблеми, з якими стикаються підкорителі космосу. «Аполлон-13» завоював велике схвалення критиків та 9 номінацій на «Оскар», дві з яких таки виборов – за найкращий монтаж та найкращий звук.
