Де слухали музику містяни Х’юстона у XIX столітті 

З часів римського “хліба і видовищ” до нашого часу нічого не помінялося. Люди завжди хотітимуть розваг, щоправда, не на голодний шлунок. У Х’юстоні з часів його створення містяни теж не були виключенням. Тож кожен шукав розваг відповідно до статусу та своїх фінансових можливостей. Серед не такої великої кількості бальзаму для душі була музика. Тож зробимо ретроспективний екскурс у XIX століття, як, де та яку музику слухали жителі Х’юстона. Далі на houston-trend.

Перша музика салунів та таверн

Як відомо, Х’юстон був заснований у 1836 році. З переїздом перших поселенців у місті з’явилася музика. Як правило, в кожній компанії того часу був хтось, хто грав на скрипці, флейті, гітарі чи хоча б губній гармошці. Тож перші поселенці, які будували перші будівлі у Х’юстоні, під час перерв та й безпосередньо під час роботи співали веселі пісеньки, щоб розважитися та скрасити своє бідне дозвілля. 

Місто росло та розвивалося. Тож дуже швидко підприємливі ділки створили заклади, де можна було після важкої роботи хильнути чарку-дві, пограти в азартні ігри, звісно ж, все це супроводжувалося музикою. З появою салонів та таверн до Х’юстона почали приїжджати перші професійні співаки та музиканти. У місцевої публіки почали з’являтися перші кумири та улюблені композиції. Репертуар був простеньким, він складався переважно з народних пісень, танцювальних мелодій та популярних тогочасних мелодій.

Домашні посиденьки під музику

У XIX столітті в багатьох сім’ях почали з’являтися музичні інструменти, наприклад, піаніно або скрипка. Тож часто сім’я, родина чи ширше коло, до якого входили  друзі та колеги, збиралися послухати спів під акомпанемент домашніх музичних інструментів. Такі домашні концерти та музичні вечори були доволі поширеною формою розваг для Х’юстона. Для цього навіть спеціально вчили дітей грі на інструментах, щоб мати змогу похвалитися перед сусідами та навіть показати свій вищий соціальний статус.

Танцювальні майданчики

У Х’юстоні було багато танцювальних майданчиків, де мешканці міста збиралися на вечірки з живою музикою. Кінець XIX століття став початком найвищої популярності цього виду розваг. Традиція танцювальних майданчиків просто неба збереглася аж до середини XX століття. Такі заходи були важливою частиною соціального життя міста та сприяли культурному розвитку та згуртуванню містян.

Громадські заходи та фестивалі

Наступним витком розвитку міста, а разом і з ним і появою нового способу для прослуховування музики, стали різноманітні загальноміські заходи на кшталт ярмарків та фестивалів. Під час таких подій обов’язково формувалася сцена, на якій виступали міські зірки чи запрошені гості. 

Згодом сформувалися фестивалі, які стали теж своєрідними майданчиками для демонстрації своїх вокальних задатків для місцевих музикантів та співаків. На громадських святах, ярмарках та парадах часто грали музичні колективи. Оркестри або ансамблі виконували марші, танцювальні мелодії та інші популярні твори. Що цікаво, традиція проведення щорічних фестивалів збереглася до наших днів, і загальне тло сценарію його проведення мало що змінилося з того часу.

Церкви як центри формування музичної культури

Як це не дивно, проте церква також стала осередком музичного життя Х’юстона. Перша церковна споруда у Х’юстоні була зведена аж у 1842 році. До цього багато конгрегацій збиралися в старому Техаському Капітолії, де типовою схемою співу гімнів було вишикування вірян. Згодом, коли основні релігійні конфесії отримали свої приміщення, то у храмах проводилися не тільки служби з хоровим співом та спільними хвалебними піснеспівами Господу. Дуже часто саме завдяки церковній організації у місті проводилися концерти класичної музики. Для цього запрошувалися відомі співаки та музиканти з інших штатів. 

За сприяння церкви у Х’юстоні у 1839 році, а це всього лиш три роки по його заснуванню, було представлено Німецьке співоче товариство. Також у 1872 році засновано Х’юстонське філармонійне товариство. Вже на той час воно складалося з 30, а з часом і більше змішаних голосів. Співаки товариства виконували хорові партії, а також навіть оперні ораторії.   

Далі за сприяння церковних громад було створено Х’юстонський хоровий клуб у 1885 році, чоловічий квартетний клуб, що проіснував з 1894 по 1915 рік, а також уперше в штаті Самотньої зірки було створено перше жіноче співоче товариство Treble Clef у 1895 році. Спочатку жіночий клуб “Скрипковий ключ” був для любителів прослуховування класичної музики та організації концертів. Та оскільки вищезгадані події траплялися рідко, то учасниці гуртка самі почали вчитися співати та грати на музичних інструментах. Своєю діяльністю жінки клубу прагнули залучити до музики нові покоління, підтримати молоді таланти та навіть сприяли впровадженню освітніх ініціатив, що стосувалися не тільки музики.   

З архівів відомо, що перший орган для Х’юстонської баптистської церкви громада придбала у 1846 році, проте за нез’ясованих обставин хтось його забрав з храму та вкинув у бухту. Наступний орган був придбаний аж у 1855 році. Далі у моду ввійшла орган-гармонія Мейсона-Гемліна, що була у вжитку практично у кожному храмі. 

Х’юстон має власного конструктора та майстра створення органів – Ф. Гессе. Щоправда, зразка його роботи у місті не залишилося жодного. 

Життя — театр

Першим офіційним театром у Х’юстоні став Houston Grand Opera. Він був відкритий у 1850-х роках. Це вже була свого роду культурна революція, коли міська еліта мала змогу відвідати справжній культурний заклад. Будівля театру була збудована на перехресті вулиць Франклін і Мейн. Відкриття закладу стало подією століття, у ньому виступали різноманітні співаки, гурти та цілі колективи. Сцена була відкритою як для місцевих виконавців, так і для гастролерів. У 1860 році його перейменували на зал Перкінса. Perkins Hall наступних кілька десятиліть став головною сценою для всіх важливих театральних подій міста. У театрі виступали такі тогочасні зірки Сполучених Штатів як Моріс Беррімор та Баффало Білл Коді. 

Та зал Перкінса не був єдиним театром XIX століття у Х’юстоні. На той час у місті було відкрито кілька таких закладів, які з більшим чи меншим успіхом на деякий час ставали  культурним центром. Однією з найбільших проблем того часу були пожежі. Оскільки здебільшого будівлі були дерев’яними, то іноді невелика іскра ставала фатальною. Трагедія сталася у 1886 році. коли пожежа знищила багато Х’юстонських будівель, зокрема і легендарний Perkins Hall та сусідній із ним New Variety Theatre​. 

Опера та оркестрова музика

Місто розвивалося та збільшувалося. Зі збільшенням кількості жителів виникала потреба й у більш культурних заходах. Примітивна музика салунів вже не могла задовольнити потреби всіх х’юстонців. Еліта міста прагнула більшого. Тому така потреба породила у 1867 році першу оперну виставу. Виконали цей піонерський захід учасники трупи Ронкарі. Через два роки на Х’юстонській сцені виступала відома оперна трупа Марі Фрідерічі. Згодом з гастролями до міста приїжджали не тільки оперні співаки зі США, Х’юстон не оминали увагою і Європейські оперні трупи. 

Оркестрова музика в Х’юстоні походить з 1868 року, коли в Exchange Saloon було створено невеликий симфонічний ансамбль. Він став культурною окрасою міста та улюбленцем серед поціновувачів. Часто до міста з гастролями приїжджали видатні оркестри. Х’юстон чув Падеревського, Маккормака, Крейслера, Хейфеца, Чиказьку оперу та Нью-Йоркську філармонію.