Роберт Ерл Кін знайшов незвичайний баланс між чутливими автобіографічними композиціями й веселими піснями для аудиторії барів і пабів. Усю творчість Кіна об’єднує пронизливе почуття гумору. Докладніше про шлях техаського трубадура, чиї дотепні слова та заразливі мелодії виявилися виграшною комбінацією, далі на houston-trend.
Ранні роки
Роберт Ерл Кін народився 11 січня 1956 року в Х’юстоні в сім’ї нафтовика та адвокатки. У підлітковому віці хлопець захоплювався читанням та демонстрував чудові результати під час уроків письма й літератури. Юнак захоплювався британським рок-гуртом Cream і слухав кантрі-музику Віллі Нельсона, Нормана Блейка, Джессі Вінчестера та інших виконавців. Любов до музики Кіну передалася від батьків.
У 8-річному віці Роберт написав пісню для ресторану Larry’s Mexican Food, що в техаському місті Розенбергу. Навчаючись у Старшій школі Sharpstown, хлопець писав вірші. Після її закінчення навчився гри на гітарі, зокрема опанував класичні кантрі-кавери. У 1978 році отримав ступінь бакалавра мистецтв з англійської мови в коледжі Station Техаського університету A&M, тоді ж професійно зайнявся написанням пісень та виконанням народної і «сільської» (кантрі-енд-вестерн) музики разом із друзями.
У студентські роки Кін проживав із Лайлом Ловеттом – майбутнім кантрі-співаком, автором пісень, продюсером, актором та першим чоловіком Джулії Робертс. Кін і Ловетт подружилися і разом написали пісню This Old Porch.
Дебют і невдалий переїзд
У 1984 році Кін справив фурор в Остіні дебютним альбомом No Kinda Dancer, який профінансував самостійно, витративши 4500 доларів. Згодом музикант переїхав до міста Нешвілла (Теннессі).
Нешвілл був найкращим місцем для початківця кантрі-музиканта, однак надто конкурентним. Музикант бродив вулицями, намагаючись привернути увагу до своєї творчості. Одного вечора він і його дружина Кетлін повернулися додому з концерту в Канзасі та виявили, що їхній будинок пограбували. Через 22 місяці пара повернулася до Остіна. До слова, з Кетлін Роберт одружився в 1986 році. У пари народилися дві дочки.
Музичні альбоми
Техас надихнув Кіна на створення його другого альбому – West Textures (1989). Популярною в альбомі стала кримінальна пісня «The Road Goes on Forever». У 1993 році вийшов третій альбом Кіна – A Bigger Piece of Sky, а через рік – Gringo Honeymoon, який поєднав автобіографічні пісні з новими звуками альт-кантрі.
У 1997 році музикант записав альбом Picnic, а через рік – Walking Distance з більш стриманими композиціями. У 1998 році музична індустрія офіційно визнала американу – суміш американської музики, утвореної злиттям спільних і різноманітних традицій, які складають музичний дух США. Роберт Ерл Кін був першим виконавцем цього жанру, який потрапив до музичного чарту Americana, також він потрапив на дебютну обкладинку радіожурналу The Gavin Report.
На початку 2000-х Кін підписав контракт із лейблом Lost Highway і випустив альбом Gravitational Forces (2001). Він також приділяв час своїй впливовій щорічній серії концертів і фестивалю талантів Texas Uprising, який проходив у кількох місцях у Техасі та на Далекому Заході. У 2003-му світ побачив альбом Farm Fresh Onions, у 2005-му – What I Really Mean, у 2009-му – The Rose Hotel.
Перед випуском наступного альбому х’юстонець вирішив поекспериментувати й почав писати в дорозі, а не у своїй маленькій хатині у глибинці Техасу. Влітку 2011 року співак випустив альбом Ready for Confetti. Через три роки Кін повернувся до студії з групою першокласних акустичних майстрів і деякими високопоставленими партнерами для запису колекції класичних каверів на блюграс – форму народної американської музики, химерну суміш музики іммігрантів із Британських островів, афроамериканців, а також джазу і блюзу. У 2015-му Кін випустив альбом Happy Prisoner: The Bluegrass Sessions.
Чим особлива музика Кіна?
Протягом усієї кар’єри слова в музиці для Кіна залишалися найважливішим компонентом. Кін найбільше відомий своїми дотепними текстами про американську культуру – «Gringo Honeymoon», «The Road Goes on Forever», «Feelin’ Good Again» і «Merry Christmas from the Family», які змушують слухачів і думати, і сміятися. Однак альбом Happy Prisoner: The Bluegrass Sessions відрізняється від американської музики, якою так відомий Кін.
Незалежно від стилю виробництва х’юстонця, музична особистість Кіна залишалася незмінною, а його живі виступи широко відомі завдяки активному гастрольному графіку: у 1990-х Кін проводив до 200 виступів на рік.
Визнання
У 2015 році компанія Broadcast Music Inc. створила нагороду Troubadour Award на честь Роберта Ерла Кіна. Нагорода відзначає найкращих авторів пісень. Крім того, Кіна внесли до Зали слави авторів пісень Техасу разом із Лайлом Ловеттом і Таунсом Ван Зантом.
У липні 2021 року журнал Pollstar вніс Кіна до 20 найкращих творців світових концертних турів. Це доводить, що він проклав правильну дорогу серед конкурентів, критиків і шанувальників, яка привела його до статусу живої легенди та піонера у світі американської музики.
